Факультет культури і мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки об’єднує талановитих та креативних особистостей, які живуть мистецтвом. Ми поспілкувалися з випускником і студентом магістратури факультету, солістом гурту «Давня казка» Богданом Лукашуком. Чому він обрав саме цей Університет, як вдається поєднувати навчання, виступи та творчість у гурті, а також як знайти себе – читайте в нашому інтерв’ю.
– Чому ти обрав навчання у Волинському національному університеті імені Лесі Українки та факультет культури і мистецтв?
– Обрав навчання на факультеті культури і мистецтв, бо з самого дитинства розумів, що буду пов’язувати своє життя з культурою та мистецтвом. Я музикант і вже змалку почав займатися музикою, грав на багатьох інструментах. Перший мій інструмент – це гітара. Також граю на баяні, контрабасі, вмію грати на сопілці. Закінчив дві музичні школи: одну – в Шацьку, там я закінчив клас сопілки, а потім ще Любомльську музичну школу. Я сам зі Згоран і пів дитинства катався в Шацьку музичну школу, а потім пів – у Любомльську, яку закінчив по класу баян. Вступати саме до нашого Університету мені порадили викладачі в музичній школі. Сказали, що тут чудовий факультет культури і мистецтв. Тому після одинадцятого класу я вступив до ВНУ імені Лесі Українки. Це було 2020 року. Я добре здав ЗНО і вступив на державну форму навчання, закінчив чотири роки бакалаврату і зараз навчаюсь у магістратурі.
– На якій спеціальності ти навчаєшся?
– Цікаве питання, адже вступив я на спеціальність «Баян», але наприкінці другого курсу в мене було таке роздоріжжя, тому що я не знав: далі продовжувати з баяном чи розвивати все-таки ту гітару, на якій все життя любив грати, але по факту теоретичної бази не мав. Я запитав у своїх викладачів, декана чи можна перейти на гітару. Спочатку були сумніви, адже я був один гітарист на факультеті, але все-таки вдалося перейти. Тому бакалаврат закінчив по спеціальності «Гітара». Але паралельно я грав на баяні в колективі «Розмай», і просто для себе. Тому в мене великий багаж інструментів, можу грати багато на чому, але моя спеціальність – це гітара.
– Який твій улюблений інструмент?
– Гітара. Чому так? Тому що гітару мені подарували в п’ять років на день народження і саме з неї почалася любов до музики. Мені її подарували дуже неочікувано. Гітара стояла вдома, в кімнаті за шафою, і ще до школи я починав її «щупати». Взагалі як у мене з’явилася така любов до музики… Мій тато дуже любив і зараз любить слухати свій старенький магнітофон «Panasonik». Тому і я теж слухав «Тріо Мареничі», Івасюка, «ZZ Top», «Pink Floyd», «Depeche Mode»..ой, слухали багато музики. І тоді починав вже щось на гітарі підігрувати просто на слух. Батьки зрозуміли, що в мене виходить, побачили, що є якийсь хист, талант, слух і, відповідно, далі віддали мене в музичну школу. Велика подяка їм за підтримку, правильне виховання і любов до музики, і зрештою до гітари.
– Розкажи історію зі студентського життя, яка тобі найбільше запам’яталася.
– Важко згадати якусь таку найкумеднішу історію, але все пов’язано з одногрупниками та викладачами. Факультет культури і мистецтв відрізняється від усіх факультетів нашого Університету, тому що кожна пара в нас – це вже якась кумедна і весела культурно-мистецька музична подія. Тому важко виділити якусь одну. Просто було круто, коли ми з одногрупниками однією компанією ходили на пари. Колектив «Розмай» хочу згадати… Кожна пара в нас відбувалася як тусовка якась, ми приходили на пари і кайфували від процесу і від того, що ми там робимо. Загалом студентське життя було веселе.
– Як ти став учасником гурту «Давня казка»? Яку роль ти там виконуєш?
– Гурт «Давня казка» – це взагалі відомий Луцький гурт, який уже існує немало років. Якщо не помиляюся, цей гурт із 2007 року. Його засновник – уже покійний Євген Чепіль. Він був і засновником, і солістом, й автором пісень, які виконував гурт. Я, до речі, коли переїхав до Луцька, одразу десь почув його, мені він дуже сподобався. Я слухав їхні пісні, коли ще не мав ніякого відношення до нього. Так сталося, що рік тому соліст і засновник гурту раптово помер. Це травма для гурту і слухачів. Недовгий період в «Давньої Казки» була пауза. Після цього був концерт пам’яті по Жені. Михайло Дудай, один з учасників « Давньої Казки» запросив мене підіграти на бас-гітарі, бо їхнього басиста тоді не було. Я погодився і водночас мені запропонували виконати одну з пісень «Давньої казки». Після цього мені випала така честь, гурт запропонував стати одним із солістів разом із Михайлом Дудаєм. Так я доєднався до гурту як соліст. Зараз ми активно розвиваємось, нещодавно зробили реліз старої-нової пісні «Зима» разом із квартетом «NOTA NEO». Ще випустили пісню «Будьмо». Ми створили її, щоб нагадати всім: навіть у найтемніші момени ми разом, і разом ми – непереможні! Багато є ідей, амбіцій планів, будемо далі розвиватися.
– Розкажи про твої улюблені виступи з гуртом. Чи є якісь особливі моменти, які залишилися в пам’яті?
– Я думаю, що все ще попереду. Зважаючи, що я учасник гурту тільки пів року, ще й беручи до уваги війну, не було багато концертів, вважаю, що все ще буде.
– Ти часто береш участь у заходах Університету. Як вдається поєднувати навчання, участь у гурті й інші активності?
– Беру активну участь у різних подіях і заходах переважно в ролі ведучого. Якщо правильно розподілити час, то встигаєш усе. Головне – бажання, а воно завжди є, коли займаєшся тим, до чого лежить душа. Мене це завжди цікавило: я любив дізнаватися, як працювати на сцені: голосом, артистизмом, рухами. Тому роблю це з кайфом. Одне ніколи не заважало іншому, коли є бажання працювати, час завжди знайдеться.
– Як ти бачиш свою професійну діяльність після закінчення Університету? Чи хочеш поєднувати музику з іншими сферами?
– Хочу й надалі працювати за спеціальністю, розвивати свій голос і займатися музикою. Для артиста найголовніше – завжди бути на сцені, і після завершення війни мені хочеться ще більше брати участь у концертах як ведучий і музикант. Я стовідсотково хочу пов’язати своє життя з культурою та мистецтвом. Для мене немає чітких рамок на кшталт «закінчив Університет – почався новий етап». Мій шлях розпочався ще з першого курсу, паралельно з навчанням я розвивався у своїй справі. Університет став для мене величезним бонусом, де я вдосконалював те, до чого в мене й так лежала душа. Зараз завершую магістратуру, але не вважаю це переломним моментом, адже вже давно займаюся тим, що справді люблю, і продовжу цим займатися далі.
– Що тебе найбільше надихає у житті та творчості?
– Я думаю, що людина, яка хоч раз була на сцені або з виступом, або просто якимось іншим чином, то вона розуміє, що таке отримувати аплодисменти. Це дуже цікаве відчуття, яке складно передати, і воно дуже надихає. Приємно, коли тобі у відповідь дарують аплодисменти, а ти глядачам – емоції. Це такий своєрідний обмін енергією. Це надихає творити щось нове. І, звісно, надихає саморозвиток. Завжди є куди рости і чому новому навчатися.
– Дай поради студентам як знайти себе й отримувати задоволення від навчання в Університеті.
– Я пам’ятаю фразу Василя Сухомлинського, яку бачив при вході до своєї Згоранської школи : «Найголовніше, що ти повинен знайти в цій школі, – мету свого життя». Ми завжди заходили в школу й упродовж одинадцяти років бачили цю фразу. І справді, найголовніше – це знайти себе. Як себе знайти? Постійно діяти, пробувати нове, розвиватися. Якщо не зупинятися, то серед безлічі можливостей обов’язково знайдеться та справа, яка буде вам до душі більше за інші. Дуже класно тоді, коли та справа, яка тобі подобається, дорівнює твоя робота, тоді ви ніколи не будете працювати. Моя порада: знайдіть те, що вам подобається на максимум, розвивайте це і потім заробляйте цим. Як отримувати задоволення від навчання? Насамперед мати бажання вчитися, активно відвідувати пари, спілкуватися з викладачами. Важливо ставитися до них із повагою, але водночас не боятися запитувати, радитися, сприймати їх як наставників. Переконався на власному досвіді, що викладачі нашого Університету – чудові люди, які справді хочуть навчити. Головне – знайти цей зв’язок. І, звісно, не забувати про баланс: знаходити час на відпочинок і друзів.
Розмовляла Олена ЄМЕЦЬ
