16 січня 2025 року став для нас днем особливим, насиченим хвилюванням і водночас позитивними емоціями. Ще вчора ми – здобувачі вищої освіти, сьогодні – кваліфіковані магістри спеціальності 053 Психологія.
Отриманий диплом магістра психології – це наша спільна перемога. Нам довелося навчатися у непростий воєнний час, коли життя ставить перед тобою нові виклики та складні завдання. Розуміючи все це, хочеться сказати лише одне просте, але таке значуще слово – дякую!
Дякую ректорові Анатолію Васильовичу Цьосю, деканові факультету Людмилі Яківні Малімон, завідувачеві кафедри педагогічної та вікової психології Ярославу Олександровичу Гошовському за створення комфортних умов навчання і, звісно ж, усім викладачам, які з нами співпрацювали та від яких ми завжди відчували інтелектуально-емпатійну підтримку. Ми були не лише на лекціях і семінарах, але й брали активну участь у конференціях і семінарах, публікували результати своїх досліджень, зокрема в збірнику «Магістр психології». Також завжди відчували мудрий підхід до справи, професіоналізм, креативні ідеї, коректні та вчасні настанови, «крок назустріч», вміння створити «ситуацію успіху» для всіх і кожного. Щиро дякую заступникові декана Анні Валеріївні Кульчицькій за вмілу організацію нашого магістрантського життя, а також Оксані Євгенівні Іванашко, доцентові кафедри педагогічної та вікової психології, науковому керівникові магістерського дослідження, за чуйне керівництво та сприяння написанню роботи.
Хочеться, щоб якнайшвидше настав мир і тиша в нашій Україні, щоб було лише мирне небо над головою, щоб замість сирен ми чули сміх на вулицях наших міст. Я переїхав із міста, яке піддавалося обстрілам і бомбардуванням, а психологію вивчав, щоб допомагати всім, хто постраждав від війни. Наша перемога неминуча, ми знову з вами зустрінемося у нашому прекрасному Університеті.
З повагою
Віталій ОВЧАРЕНКО,
випускник кафедри педагогічної
та вікової психології, магістр
