Головна / Публікації / Як у Лесиному виші надають духовно-психологічну допомогу

Як у Лесиному виші надають духовно-психологічну допомогу

Упродовж чотирьох місяців (квітень-липень) на факультеті психології та соціології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки працює Центр надання духовно-психологічної допомоги населенню у стресових ситуаціях. За цей період, який супроводжувався карантинними обмеженнями та їхніми послабленням, коли більшою стала наявність  комунікативних зв’язків у соціумі, було отримано понад 100 дзвінків-звернень.

 

Варто зауважити, що послаблення карантину не відобразилось на кількості звернень за психологічною допомогою (на нашу думку, така ситуація може свідчити про те, що на перших етапах його запровадження населення було більш розгублене перед самим явищем пандемії, внутрішні сімейні проблеми не набули певної гостроти, і лише з плином часу та  адаптацією до ситуації проявились реальні проблеми, що і спонукало до пошуку фахівців-психологів).

 

Протягом усього періоду надання телефонної допомоги найчастіше озвучувалась проблема взаємин батьків з дітьми, особливо дітьми підліткового віку. Варто зазначити, що дзвінки були отримані як від батьків, так і від дітей. Серед основних озвучених проблем: втрата взаєморозуміння, звинувачення батьків у емоційній байдужості до своїх дітей (на їхню думку), занурення батьків у власні проблеми чи професійну зайнятість, нерозуміння дитячих проблем. Четверо дітей з неповних сімей (три хлопці й одна дівчина), які проживали з матір’ю, виявили бажання переїхати до батька.

 

Батьки, у свою чергу, зіштовхнулися з неочікувано непрогнозованою поведінкою дітей (грубість, агресія на вимогу дотримуватись карантинних заходів, максимального перебування вдома, неприйняття дітьми конструктивних домовленостей, вживання алкоголю – чого не було  помічено в докарантинний період). Викликає величезну стурбованість, що у трьох випадках високою була загроза суїцидальних проявів серед підлітків, ще у двох випадках – молодими хлопцями (18 і 19 років) було здійснено суїцидальну спробу (в обох випадках за допомогою звернулись батьки).

 

Значний відсоток звернень припадає на звинувачення партнерів у «неправильному» вихованні спільних дітей (як правило, у розлучених подружь).

 

Заслуговує на увагу те, що у ситуаціях, де були порушені батьківсько-дитячі та партнерські стосунки, нерідко висловлювались невдоволення з боку абонентів тим, що з проблемами, які виникають у сім’ях, вони змушені справлятись самотужки (іноді – це пошуки порад і рекомендацій у соцмережах), оскільки дуже обмежені можливості отримати професійну допомогу за відсутності психологічних центрів на державному рівні.

 

При цьому, більшість мам висловлювали стурбованість, що сучасним дітям надзвичайно важко впоратись із власними емоціями, вміло і вдало вибудовувати міжособистісні стосунки, в тому числі, і з представниками протилежної статі тощо.

 

На думку багатьох, значною прогалиною в освітньому процесі є відсутність психологічних дисциплін у шкільних навчальних планах, вивчення яких допомогло б дітям з більшою готовністю пристосовуватись до сучасного життя і його змін.

 

Непоодинокими були дзвінки абонентів, які озвучували занепокоєння та розгубленість від того, що виявились неготовими до розчарування у взаєминах між членами власних сімей: спільне перебування протягом такого тривалого періоду в ізоляції показало, що стосунки між членами сім'ї виявились більш байдужими, з постійними звинуваченнями одне одного.

 

Звернення також засвідчували загострення у стосунках зі старшим поколінням – власними батьками. При цьому часто зверталися за умов, коли у конфліктну ситуацію було втягнено три покоління. Старшим неприйнятною є поведінка внуків, які не реагують на зауваження, багато часу проводять у гаджетах тощо, батьки частіше ставали на захист дітей, що і призводило до погіршення стосунків між усіма членами сім’ї.

 

Частина дзвінків виявила порушення емоційної стабільності: страх захворіти, депресія, часті симптоми погіршення здоров’я, потреба у регулярному вимірюванні температури, надмірне відстежування епідемічної ситуації в Україні та за її межами тощо.

 

Отже, ситуація показала особливий запит до психологів-практиків, що, безсумнівно, засвідчує необхідність надання психологічної допомоги як нагальної, так і довготривалої. Досвід підтверджує, що кількість телефонних дзвінків та звернень до психологів збільшується з плином часу, оскільки особи, які звертаються за допомогою, стверджують, що довго виношували проблему, і лише з часом, коли ситуація починала ставати нестерпною, починали шукати допомогу.

 

Ще раз нагадуємо контактні телефони Центру надання духовно-психологічної допомоги населенню у стресових ситуаціях:

 

0638964616; 0992729631 – психологи,

0508060641; 0969296597 – отець Михайло.

Звернення безкоштовне.