Головна / Публікації / Український письменник зі Словаччини Іван Яцканин:«Ми не діаспора!»

Український письменник зі Словаччини Іван Яцканин:«Ми не діаспора!»

26 вересня у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в рамках VІІІ книжкової виставки-ярмарку «Книги Великої Волині», відбулася зустріч із головою Спілки українських письменників Словаччини, членом Національної спілки письменників України, головним редактором журналів «Дукля» та «Веселка» (Пряшів) Іваном Яцканиним і директором ужгородського видавництва «Тіmpanі» Ярославом Федишиним.

Гостей представив аудиторії професор СНУ імені Лесі Українки Олексій Колісник. Пан Олексій охарактеризував їх як людей, які словом і ділом прагнуть перемоги української національної ідеї й сприяють її реалізації. У своєму сповненому щирого болю за Україну вступному слові вчений розкрив перед присутніми історію становлення національної свідомості на Закарпатті та Пряшівщині, докладно спинився на болісних її точках – зокрема на проблемі «русинства», – а також (за дорученням голови Асоціації незалежних волинських письменників імені Павла Чубинського Олексія Добка) подарував гостям антологію творів представників цієї творчої організації.

Іван Яцканин наголосив на неправомірності вважати українців Словаччини й власне Пряшівщини діаспорою, оскільки вони з давніх-давен мешкають на своїх предковічних територіях. Він докладно розповів про Спілку українських письменників Словаччини, часописи «Дукля», «Веселка» та «Нове життя», що виходять у Пряшеві (щодо «Дуклі», цей журнал має давню традицію неформальної співпраці з письменниками України. Так, він активно підтримував шістдесятників, надаючи в ті непрості часи свої сторінки для їхніх творів: це, насамперед, стосується проскрибованих поезій Ліни Костенко, Миколи Холодного, статей Євгена Сверстюка й ін.). Було згадано про видання книг Наталени Королевої, Богдана-Ігоря Антонича, Дмитра Фальківського,  спробу зруйнувати стіну мовчання щодо постаті й творчості Володимира Винниченка. Запитання від присутніх (а їх ставили люди різного віку та професій) торкалися різноманітних тем, але чи не найчастіше – становища українців у Словаччині, зв’язків із Україною, «русинських» настроїв певної частини населення, перспектив відновлення друку часописів, видання яких припинилося ще в 90-ті рр. (наприклад, журналу «Дружно вперед»). 

Виступ Ярослава Федишина був присвячений діяльності очолюваного ним видавництва «Тіmpanі» й стосувався переважно перекладної літератури (як правило, зі словацької мови). Зокрема, було мовлено про романи «Зона натхнення» відомого письменника й дипломата Йозефа Банаша, «Смерть міністра» Любоша Юріка й ін. 

Одночасно презентувалися книги І. Яцканина «Мій дід Робінзон», «Втеча без вороття», «Чорний ящик зрілої дами» і, зрозуміло, часописи «Дукля» та «Веселка».

Максим КИРИЛЕНКО

При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело