Головна / Публікації / Шлях до успіху чемпіона світу з футболу Данила Безкоровайного

Шлях до успіху чемпіона світу з футболу Данила Безкоровайного

Збірна України U-20 стала чемпіоном світу з футболу

Уже кілька днів поспіль у всіх на вустах радісна новина – збірна України U-20 стала чемпіоном світу з футболу. У фінальному матчі українці з рахунком 3:1 обіграли збірну Південної Кореї. Ми гордимося нашими спортсменами, їхнім, без сумніву, історичним досягненням, адже українці вперше стали чемпіонами світу з футболу. Ця спортивна перемога напряму стосується й нашого університету. Адже один із членів команди – студент факультету фізичної культури, спорту та здоров’я Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Данило Безкоровайний.
Нещодавно спортсмени повернулися на рідну землю. А сьогодні, 19 червня, відбулася зустріч ректора Ігоря Коцана з титулованим чемпіоном Данилом Безкоровайним. До речі, на чемпіонаті світу без замін усі сім матчів відіграло лише двоє українських футболістів – Данило Безкоровайний і капітан молодіжної збірної України Валерій Бондар. Зауважимо, що за перемогу на мундіалі хлопцям присвоєні звання майстрів спорту міжнародного класу.
Після завершення зустрічі з ректором Данило люб'язно поспілкувався з нами.

Студент розповів, що виступає в Словаччині за клуб «Михайлівце», повідав про «школу життя» у головного тренера луцької «Волині» Віталія Кварцяного та свій легіонерський досвід. Як зізнався Данило, спочатку він підписав контракт із клубом «Дунайська Стреда», але відразу була домовленість, що поїде «в оренду», аби отримувати ігрову практику. «Наш тренер – словак, тому він більше довіряє своїм футболістам. Мені доводиться конкурувати з досвідченими гравцями: один грав у збірній Чехії, інший – в іспанському «Логроньєсі»», – розповів Данило.
– Як складалася твоя кар'єра до переїзду в Словаччину?
– Близько року провів у Литві, де грав за клуб «Атлантас» м. Клайпеда. Там хороша команда, ми боролися за призові місця. Але потім у президента клубу виникли проблеми з фінансуванням команди і багато гравців стали підшуковувати собі нові клуби. Я поїхав до Словаччини.
– В Україні де ти починав свій футбольний шлях?
– У криворізькому «Кривбасі». Моїми першими тренерами були Віталій Бондарєв і Валерій Софілканич. Узагалі, у мене спортивна сім'я. Мій батько – майстер спорту з водного поло, а мама – з хокею на траві. До 14 років я й сам займався водним поло та футболом, але потім довелося вибирати між цими видами спорту. Я віддав перевагу футболу.
– Як ти опинився в луцькій «Волині»?
– Після «Кривбасу» був в олімпійському училищі в Харкові, де мене і запримітили представники клубу «Волинь». Пізніше перетелефонував Віталій Кварцяний. Напевно, йому сподобалися мої антропометричні дані (ріст Данила 194 см – авт.).
– Що закарбувалося в пам'яті від перебування в клубі «Волинь», тренерської роботи Кварцяного?
– Віталій Володимирович – великий фанат футболу, його уроки дійсно багато чого варті. Пройшов у нього потужне загартування і вдячний за путівку у великий футбол. Легенди про його виснажливі тренування виявилися правдою. Іноді на день було по 5–6 тренувань, з поля буквально не виходили, причому перше заняття розпочиналось о 6-й ранку.
– Кому завдячуєш своїм успіхом?
– Я вдячний усім своїм колишнім тренерам і нинішньому – тренеру збірної команди Олександру Петракову, викладачам в університеті.
– Що побажаєш спортсменам-початківцям, студентам?
– Ніколи не здавайтеся, йдіть до мети!
Ректор Ігор Коцан і колектив СНУ імені Лесі Українки пишаються тим, що у нашому університеті навчається чемпіон світу з футболу. Бажаємо Данилові подальших спортивних перемог і досягнення усіх омріяних вершин.

Відділ зв’язків із громадськістю

При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело