Головна / Публікації / «Для керівника найголовніше – створити умови, завдяки яким студентові буде комфортно навчатися, а викладачеві – працювати», – Анатолій Цьось

«Для керівника найголовніше – створити умови, завдяки яким студентові буде комфортно навчатися, а викладачеві – працювати», – Анатолій Цьось

24 січня Анатолій Цьось офіційно став ректором Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Його кандидатуру, а водночас і програму, за якою розвиватиметься Університет Лесі Українки, підтримала більшість із тих, хто взяв участь у виборах. Старт роботи новобраного ректора збігся з дуже непростим періодом у житті країни загалом й університету зокрема. Втім очільник вишу разом зі своєю командою впевнено впроваджує якісні зміни у життєдіяльність Університету імені Лесі Українки.


Інтерв’ю з Анатолієм Цьосем розпочинає серію журналістських матеріалів у рубриці «Лесині люди». Відділ зв’язків із громадськістю розповідатиме про працівників, викладачів, студентів і випускників нашого університету.


Розмова з ректором відбувається у його робочому кабінеті. Анатолій Васильович уважно слухає запитання і намагається на кожне дати вичерпну відповідь. Під час розмови він часто усміхається, особливо коли згадує про сім’ю та студентів, відверто говорить про проблеми та відразу пропонує шляхи їх розв’язання.


– Анатолію Васильовичу, нещодавно минуло чотири місяці з моменту, коли Ви офіційно стали ректором Університету імені Лесі Українки. Яким видався для Вас цей період?

 

– Якщо лаконічно, то дуже інтенсивним і результативним. Це ті слова, що найкраще характеризують оці чотири місяці, які працюємо. На мою думку, за цей період ми зробили дуже багато фундаментальних речей. Насамперед – оприлюднили Стратегію та Програму розвитку Університету. Це два документи, які визначають, куди ми рухаємося. Відповідно до Програми розвитку Університету кожен факультет сьогодні розробляє програму розвитку факультету на один навчальний рік. Окрім цього, ми почали обговорення Статуту нашого вишу. Викладачі та керівники структурних підрозділів вносять свої пропозиції. Я сподіваюся, що ми будемо мати хороший статут.

 

Також вдалося завершити всю підготовчу роботу для перейменування Університету. Спочатку провели круглий стіл. Відповідно до його резолюції на кожному факультеті відбулося засідання вченої ради й обговорення доцільності зміни назви нашого закладу. І що мені дуже приємно – факультети одноголосно підтримали позицію щодо перейменування нашого вишу на Волинський національний університет імені Лесі Українки.

 

На вченій раді ми прийняли рішення про проведення конференції трудового колективу, на якій буде обговорено два основні питання: підтримка колективу щодо перейменування СНУ у Волинський національний університет імені Лесі Українки та затвердження нового статуту закладу вищої освіти.

 

 

 

«Нам вдалося виконати чимало тактично важливих завдань»

 

 

– Які ще завдання вдалося розв’язати впродовж цього часу? Видається, що їх було більше, ніж Ви перерахували.

 

– Дійсно, нам вдалося виконати чимало тактично важливих завдань. Насамперед розробили кардинально інший рейтинг викладачів. Він дуже простий: є певні види діяльності і результати. За результат буде нарахована певна сума балів. Відповідно до цього наприкінці календарного року кожен викладач отримуватиме матеріальну винагороду – премію з відповідним коефіцієнтом. Наприклад, набрав дві тисячі балів – дві тисячі премії, десять тисяч балів – така ж винагорода.

 

Крім того, на вченій раді ми затвердили типові контракти на заміщення вакантних посад асистента, старшого викладача, доцента, професора, завідувача кафедри. Вони ставлять конкретні вимоги до наукової, навчальної діяльності викладача. Там чітко записано, що потрібно зробити в контексті навчальної діяльності, промоції, публікацій наукових праць, виконання певних держдоговірних тем тощо. Я вважаю, що це теж дуже хороший крок уперед для того, щоб претендент на посаду завідувача кафедри вже знав, що йому треба зробити за п’ять років. Інакше він не зможе обійняти ту чи ту посаду.


– Варто згадати і про ремонт у корпусах нашого вишу. Часто на офіційних ресурсах Університету, на Вашій сторінці у фейсбуці з’являється про це інформація. Як справи у цьому напрямі?

 

– Дійсно, мені приємно відзначити, що вже розпочато ремонти окремих навчальних приміщен. Відбулися тендери щодо ремонту деяких приміщень факультету культури і мистецтв. На факультетах економіки та управління, міжнародних відносин, історії, політології та національної безпеки теж уже розпочинаємо ремонти.

 

Нині підготовлений тендер на ремонт у головному корпусі. Ми дуже хочемо відремонтувати хоча б частину приміщень, тому що весь корпус – непосильно. Те ж стосується і лабораторного корпусу. Ось це дуже важливі шляхи нашої роботи. Тож Університет, незважаючи на карантин, активно розвивається.

 

 

 

«Ми вважали, що карантин незабаром завершиться»

 


– Карантин у нашому Університеті розпочався за чітким планом. Зокрема, Ви наголошували на тому, що декани та викладачі мають налагодити комунікацію зі студентами, проводити роз’яснювальну роботу. Вдалося втілити задумане?

 

– Ніхто не припускав, що карантин триватиме так довго. Коли запроваджували обмеження, ми провели досить результативне засідання. Розмовляли зі студентським активом і викладачами про те, як поводитися під час карантину, яких санітарно-гігієнічних норм потрібно дотримуватися. Тоді ми вважали, що карантин незабаром завершиться, проте він триває досі.

 

Насамперед хочу подякувати професорсько-викладацькому складу за те, що вони досить швидко визначилися з тими освітніми платформами, на основі яких було організовано дистанційне навчання. Найголовніше те, що навчальний процес не зупинився. Він продовжується. Дуже приємно, що серйозних нарікань немає. Тому мені хочеться звернутися до викладачів і подякувати за хорошу організацію навчальної діяльності, забезпечення належної якості освіти.

 

Також дякую тим відділам, які, незважаючи на карантин, майже щодня були на роботі. Зарплату ми всі отримували вчасно – бухгалтерія працювала якісно, системно. Планово-фінансовий відділ теж добре спрацював. Акредитації також відбувалися. Тому я щиро дякую і Наталії Вікторівні Балабусі, й усім групам забезпечення, і відділу аспірантури, докторантури та наукового стажування, і відділу кадрів, словом, усім тим працівникам, які попри обставини чітко виконували свою роботу.


– Анатолію Васильовичу, як оцінюєте організацію навчального процесу під час карантину?

– Вважаю, що система комунікації була налагоджена досить добре. Я мав повну інформацію щодо стану здоров’я студентів і викладацького складу. Якісно була організована робота в гуртожитках. Це дуже важливо, адже понад 100 осіб проживали і проживають там під час карантину. Був дотриманий належний санітарний режим.

 

Звісно, виникали певні технічні негаразди, адже чимало наших студентів проживають у віддалених районах, де якість інтернету досить невисока, і на це треба зважати. Саме це причина того, що в Університеті не запроваджена єдина платформа для дистанційного навчання. Кожна платформа вимагає різної якості зв’язку, інтернету. Це ставить студентів у різні умови. Саме тому ми дозволяємо використовувати будь-яку доступну платформу.




 

«Ми маємо змінюватись і враховувати всі світові тенденції»


 

– Під час ефіру на телеканалі «Аверс» Ви згадували про те, що, ймовірно, восени теж доведеться коригувати освітній процес відповідно до карантинних обмежень. Чи можна стверджувати, що з огляду на такі прогнози розвиток й удосконалення системи дистанційного навчання буде серед фундаментальних напрямів роботи Лесиного вишу?

 

– Світ змінився. І це об’єктивна реальність. Відповідно, з погляду адаптації, і ми маємо змінюватись і враховувати всі світові тенденції. Щодо дистанційного навчання, то я на сто відсотків упевнений, що воно буде розвиватись. Ми повинні застосовувати його у навчальному процесі. І не тільки, як це спочатку передбачалося, для малокомплектних груп, але і навпаки – для великих потоків.

 

Ще не було офіційних роз’яснень щодо організації навчального процесу з нового навчального року. Є лише попередні рішення. Я думаю, що будуть певні обмеження щодо кількості студентів у потоках і щодо їх чисельності у коридорах на перерві. Тут треба врахувати польський досвід і не ставити три пари підряд, а робити «вікна». Це дасть змогу уникнути великих скупчень студентів під час перерв.

 

Ми готові організувати дотримання всіх санітарних норм. Якщо буде складна ситуація – мірятимемо температуру при вході, стежитимемо за наявністю антисептиків й інших потрібних речей. Очевидно, що у вересні нас чекатиме новий ритм навчального життя.

 

 

 

 

«У нас була відсутня система промоції Університету»

 


– Сьогодні для освітян вищої школи є два стратегічно важливі моменти – завершення поточного навчального року та вступна кампанія. Які останні новини щодо цих елементів освітнього процесу?

 

– Щодо завершення навчального року – жодних проблем. Ми, до речі, одні з перших в Україні підготували тимчасовий порядок проведення державної атестації. Якість цього документа досить висока. Міністерство освіти та науки теж опублікувало певні вимоги до проведення державної атестації. Відповідно до них на факультетах створені спеціальні комісії, і нині вся семестрова та державна атестація відбувається у дистанційному режимі. Жодних змін поки що немає.

 

З 1 червня Міністерство дозволяє навчальні заняття групами до 10 осіб. В принципі, це можна було б застосовувати для проведення державних іспитів, там групи невеличкі. Водночас є ще територіальні вимоги та зняття карантину (повне чи часткове – визначає наша обласна влада). Тому ми дотримуємося чинних норм: усе відбувається дистанційно.

 

Щодо вступної кампанії, то зауважу, що ми повністю готові. У нас затверджено новий склад приймальної комісії, призначені відповідальні секретарі, і вони вже працюють: реєструють вступників до магістратури. Жодних проблем немає. Ми працюємо над тим, щоб максимально показати переваги Університету.

 

Ще перед виборами ректора я говорив про те, що у нас була відсутня система промоції Університету та формування позитивного іміджу вишу. Мені дуже приємно, що за ці чотири місяці разом із вами нам вдалося розв’язати цю проблему. Я щиро вдячний Наталії Богданівні Благовірній. У нас відбулися не просто зміни, а створена повністю нова система промоційної політики. І судячи з того, що я бачу в ЗМІ та відгуках волинян, вона досить ефективна та потужна. Впевнений, що це допоможе абітурієнтам реально знати більше інформації про наш виш. Переконаний, що вступники обиратимуть Університет імені Лесі Українки.

 

 

 

«Доведеться боротися за вступників»

 


– Часто говоримо про вступну кампанію в контексті бакалаврату, але не варто забувати і про вступ до магістратури. Як Університет працює у цьому напрямі, зважаючи на непрості умови?

 

– Без сумніву, доведеться боротися за вступників до магістратури, тому що я б не сказав, що в нас в державі сьогодні найкраща політика щодо тих, хто хоче стати магістром. Тому ми максимально якісно працюємо з бакалаврами, аби вони продовжили навчання в нашому Університеті. Будемо створювати максимально сприятливі умови для навчання в магістратурі.

 

Я розумію, що це дорослі люди, багато з них працюють. Будемо створювати і надавати індивідуальні графіки навчання, щоб студенти могли і навчатися, і працювати. Окрім цього, реалізовуватимемо програму подвійного диплома. Хоче студент-магістр мати два дипломи, наш і польський? Жодних проблем! Ми маємо для цього всі можливості. Будемо старатися, щоб студенти максимально використовували свій потенціал у нашому Університеті за рівнем магістра.

 

Зауважу, що ми не підвищуватимемо вартість навчання у магістратурі. Навіть незважаючи на розрахунок відсотка інфляції. Хоча ми і мали б це зробити. Очевидно, що карантинні обмеження вплинули на достаток людей, тому враховуватимемо реальний стан речей.


– Під час передвиборчої кампанії Ви озвучували свою програму, де були чітко прописані конкретні кроки. Ставши ректором, відразу почали їх реалізовувати. Однак у березні в Україні були введені карантинні обмеження. Як це вплинуло на реалізацію задуманого?

 

– Частково ускладнило, проте в житті я дотримуюся чіткого принципу: якщо людина хоче щось зробити – вона це зробить, а якщо ні – шукатиме причини, чому цього зробити не можна. Дуже приємно, що майже 90 % моєї передвиборної програми лягли в основу Програми розвитку нашого Університету. Частково ми вже навіть виконали декілька пунктів із неї.

 

Найважливіше у нашій діяльності – забезпечити хороші умови для якісної освіти. Для керівника найголовніше – створити умови, завдяки яким студентові буде комфортно навчатися, а викладачеві – працювати. Вони мають бути досить чіткими. Хто їх дотримується – отримає належну освіту або заробітну плату, а хто не хоче – не працюватиме в Університеті.

 

Потрібно чітко розуміти, що фінансування вишу сьогодні залежить від певних критеріїв Міністерства освіти та науки. Зокрема, ми багато говоримо про те, щоб праці наших викладачів потрапляли в Scopus або Web of Science (ред. – міжнародна аналітична база наукових публікацій і цитувань). Чому? Тому що за цим показником формується світовий рейтинг. Він дає змогу інтегруватись у світову наукову систему. Завдяки цим публікаціям викладач матиме високий h-index (ред. – індекс цитування) й отримає високу впізнаваність у світі. Це потрібно.

 

Якщо викладач друкується в журналі, який належить до першого квартилю (ред. – категорія наукових журналів), то йому ми знімаємо 50 чи навіть 100 годин навчального навантаження. Сьогодні ми в контрактах прописуємо те, що кожен викладач має належно вести профілі: в Google, Scopus, тому що якість ведення цих профілів враховується у рейтингах, які також показують статус Університету.

 

Жодне рішення невипадкове. Кожне ґрунтується або на вимогах до світових рейтингів, у які ми хочемо потрапити, адже наш Університет хоче бути провідним закладом не лише в Україні, а й світі, або на вимогах, які ставить Міністерство для фінансування вишу. Чим вищі показники якості освіти, тим більше фінансування ми отримаємо.


– Анатолію Васильовичу, серед питань, які, без сумніву, також цікавлять студентів – стипендії. Чи є варіанти, що вони будуть врізані або ж виплачуватимуться із затримкою?

 

– Жодних врізань і затримок немає, не було і не буде. Всі стипендії виплачуємо вчасно, навіть із індексацією. Так само і щодо зарплатні викладачів. Я дуже уважно стежу та контролюю всі наші фінансові можливості. Сьогодні частину вільних коштів ми поклали на депозит, щоб без проблем і вчасно платити зарплатні та відпускні нашим працівникам. Це важливе завдання. Всі ми, зокрема і я, живемо на ту зарплату, яку отримуємо. За зароблені кошти або «вільні» матеріальні ресурси робимо ремонти. 


– Зважаючи на економічну ситуацію в державі, багато вступників, без сумніву, хвилюються, чи можливий варіант із збільшеннями ціни за навчання для студентів контрактної форми?

 

– Загальна концепція така – середня загальноуніверситетська ціна не повинна збільшитися, а якщо збільшиться, то лише на відсоток інфляції. Проте відбудеться часткове вирівнювання вартості між спеціальностями. Адже кожна спеціальність має різну оплату, частково нелогічну.

 

Тому нині буде чотири варіанти вартості навчання. Ціна залежатиме від кількості вступників на факультет, тобто від його популярності. На одних спеціальностях ціна трохи зросте, а на інших – зменшиться. Загальноуніверситетська плата буде та ж, але з урахуванням інфляції.


– Для функціонування Університету дуже важлива підтримка та взаєморозуміння із владою. За невеликий проміжок часу на посаді ректора Ви вже зуміли налагодити певний контакт із представниками влади й органами місцевого самоврядування. Наприклад, варто згадати День депутата Луцької міської ради у Лесиному виші. Які меседжі від влади щодо нашого Університету? Чи є надія на конструктивне та плідне співробітництво?

 

– Дійсно, співпраця з владою та бізнесом дуже важлива. Я додав би до цього списку ще засоби масової інформації. Як Ви вже згадали, в Університеті відбувся День депутата Луцької міської ради. Були розроблені проєкти рішень, проте, на жаль, їх реалізація сповільнилася у зв’язку з карантином. Ми підготували Меморандум, і я думаю, що найближчим часом його підпишемо.

 

Окрім того, є домовленості, що Університет імені Лесі Українки братиме участь у різноманітних міських програмах, співпрацюватиме з місцевою владою. Думаю, що такий меморандум ми підготуємо й із обласною радою, щоб у нас була якісна співпраця і виш міг брати участь в обласних проєктах.

 

Я вкотре наголошую, що Університет має надзвичайно великий науковий потенціал. Ми готові брати участь у наданні експертної оцінки будь-яких рішень, що виносять в міській чи обласній раді. Напрям співпраці з владою у нас розвивається, і я переконаний, що він буде розвиватися і після карантину.

 

 

 

«За свої слова треба відповідати»

 


– Повернемося до вступної кампанії, зокрема до нових спеціальностей, які Ви анонсували під час спілкування зі ЗМІ – медицини та військової кафедри. Чи буде цьогоріч набір за ними?

 

– Щодо медичних спеціальностей, то за свої слова треба відповідати. Тому в нас цього року буде створений медичний факультет. Відповідний наказ ми готуємо приблизно на середину – кінець серпня. Буде оголошено набір на медицину. Все, як говорили, виконаємо. Наразі вже повністю вивільнений третій поверх лабораторного корпусу. Там проводять розрахунки щодо ремонту. Я сподіваюся, що вже найближчим часом ми розпочнемо серйозний ремонт, щоб першокурсники мали належні умови для навчання за медичними спеціальностями. Тим паче, що Університет не лише планує набирати студентів після школи на І курс. Також ми будемо оголошувати набір після медичних коледжів на ІІ курс навчання.

 

Щодо військової кафедри, то ми інтенсивно працюємо над цим питанням. Усі потрібні документи вже підготували. Сьогодні проходить процес узгодження та вирішення. Це дуже складна справа. Я сподіваюся, що ми її успішно завершимо.

 

 

«Дуже надіюся, що свято відбудеться на належному рівні»

 

 

– Цьогоріч Університет святкуватиме ювілей – 80 років із моменту заснування. Ймовірні карантинні обмеження не зіпсують свята?

 

– Важко сказати, що буде на початку вересня та наприкінці жовтня, але я дуже надіюся, що свято відбудеться на належному рівні. Це не просто загальні збори колективу. Головне – подякувати всім тим працівникам, які зробили найбільший внесок у розвиток Університету.

 

По-перше, потрібно виготовити друковану продукцію про виш і його розвиток. По-друге, створити належні умови для навчання наших студентів і роботи викладачів, стимулювати матеріальними відзнаками на честь 80-річчя і багато чого іншого. Ще одна родзинка свята – урочисте дійство. Але все це залежить від карантинних заходів в Україні загалом і на Волині зокрема. Я сподіваюся, що відзначення все ж таки відбудеться. Ми зробимо для цього все потрібне.

 

– Чи встигне виш до цієї дати офіційно повернутися до назви Волинський національний університет імені Лесі Українки?

 

– Ми обговорюватимемо це питання на конференції трудового колективу. Проте карантинні обмеження вносять певні корективи. Тому розглядаємо досвід міськради щодо можливості проведення конференції на стадіоні з дотриманням усіх санітарно-гігієнічних норм і соціальної дистанції. Якщо десь до 15 червня не будуть зняті карантинні обмеження, то конференція відбудеться на стадіоні. Опісля відповідне рішення надішлемо в Міністерство освіти та науки України й Офіс Президента. Маю надію, що до 80-річчя Лесиного вишу ми змінимо назву Університету.

 

 

 

«Університет імені Лесі Українки – це меседж, який нас усіх об’єднує»

 

 

– Стартувала серія ілюстрацій із хештегом Лесині люди. Анатолію Васильовичу, розмовою з Вами ми розпочинаємо серію журналістських матеріалів цієї рубрики. Давайте поміркуємо, може, і пофантазуємо: що об’єднує Лесиних людей?


– Немає про що фантазувати. Лесиних людей об’єднує Леся Українка та наш виш. Маючи таку визначну поетесу, як Леся Українка, ми недостатньо використовуємо її ім’я для об’єднання зусиль і розвитку Університету. Часто закордонні заклади називають на честь певної особи. Університет імені Лесі Українки – це меседж, який нас усіх об’єднує. До речі, День Університету у нас був 19 травня. Чому? Я не знаю, і ніхто не може мені це пояснити. Найближчим часом я буду виносити питання про те, щоб День Університету святкувати в день народження Лесі Українки. Я думаю, що колектив мене підтримає у цьому намірі.


– У рубриці «Лесині люди» ми публікуватимемо журналістські матеріали про працівників, викладачів, студентів і випускників Університету. Окрім роботи в нашому виші, Ви ще й тут навчалися. Згадайте свої студентські роки. Який найяскравіший спогад?

 

– Коли згадую про студентські роки, то в пам’яті з’являються нестандартні події. Зокрема ті, що відбувалися за межами аудиторних стін. До речі, ми досі товаришуємо нашою студентською групою. І от, коли збираємося разом, то, звісно, згадуємо викладачів, навчальні заняття. Наприклад, будівельний загін, коли ми їздили в Тюменську область або у Нововолинськ, літні табірні збори на Світязі, зимові – в Карпатах. Звертаюся до наших студентів: будьте активні, максимально використовуйте свій потенціал, завзяття, розвиток, беріть участь у різноманітних програмах!


– Коли б не завершився карантин, уже можна стверджувати, що цей період дуже непростий для держави загалом й Університету зокрема. Де черпаєте сили?

 

– Питання водночас просте і складне. Насамперед варто подякувати батькам, що я такий народився. Мама в мене жива, дай Бог їй здоров’я. Це, певно, генетичні схильності до витривалості, цілеспрямованості, до того, щоб відповідати за свої слова, а інколи до здатності приймати кардинальні, суворі рішення, незважаючи на певні думки.

 

Ще одне джерело сили – родина. Дуже важливо, коли підтримують діти та дружина. Якщо навіть немає настрою, то акуратно, тактовно переводять тему розмови на іншу, або дають у руки лопату і кажуть, що треба перекопати частину городу, посадити помідори чи огірки.

 

Окрім цього, я люблю риболовлю. На жаль, зараз дуже мало часу на це. Ну і, звісно, займаюся спортом упродовж усього життя. Це не спорт вищих досягнень, а така оздоровча фізична культура. Я дуже люблю скандинавську ходьбу, плавання на каяках, фізичні вправи виконую із задоволенням… Це дає мені сили.

 

У нас було цікаве наукове дослідження про якість життя студентів. І от згідно з методикою якість життя визначають за двома складниками – фізичне та психічне здоров’я. Цікаво, що прямого зв’язку немає. Але у фізично активніших групах вищий рівень психічного здоров’я. Будь-яка активна людина, яка має хобі та бере участь у житті колективу, країни, як правило, має вищий показник і фізичного, і психічного здоров’я. Тому будьте активними та здоровими!


– Останнє питання буде трішки провокативним. У період карантину Університет залишився без студентів. Немає звичного шуму, метушні. В таких умовах легше працювати?

 

– Колись серед викладачів був поширений такий жарт: «Було б дуже добре працювати, якби не було студентів». Ми до цього дожили, на жаль. І я можу з упевненістю сказати: мені без студентів працювати погано. Крім того, всі викладачі хочуть йти на роботу. Працівники теж часто цікавляться: «Коли ми вже почнемо ходити на роботу?». З такими запитаннями через месенджері до мене часто звертаються і студенти, бо й вони теж хочуть на навчання.

 

Звісно, дистанційна форма навчання повинна бути, але основне – аудиторне навчання. Тому що Університет повинен не лише дати знання, а й виховати справжнього патріота, хорошого фахівця своєї справи. Окрім цього, ми маємо створити умови для хорошої комунікації, дати можливість відстоювати власні погляди, аргументувати їх. А це можна зробити лише за допомогою очного навчання. Тому ми чекаємо наших студентів і все зробимо для того, щоб максимально врахувати їхні можливості та побажання. Я завжди відкритий для спілкування!

 

 

Розмовляв Андрій МОШКУН

Фото Ірини ЗАГОРСЬКОЇ